ДНІПРОПЕТРОВСЬКА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСУ І ПРАВА
Кафедра соціології, філософії та психології
Контрольна робота
з дисципліни "Основи екології"
на тему:
УКРАЇНА - ЗОНА ЕКОЛОГІЧНОГО ЛИХА.
Екокризового регіону - ПРИДНІПРОВ'Я
Виконав:
*****************
Перевірив:
****************
Дніпропетровськ
2001
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
2. ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ
3. ЗАБРУДНЕННЯ ГРУНТІВ
4. СТАН ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Екологічна ситуація як у всьому світі, так і в нашій країні постійно погіршується. За Україну на 1 км 2 території рівень забруднення навколишнього середовища в 6,2 рази вище, ніж у США, і в 3,5 рази більше в порівнянні з країнами ЄЕС. Промислові підприємства Україна щороку викидають в атмосферу мільйони тон шкідливих речовин, з яких четверта частина припадає на частку підприємств металургійної промисловості.
Придніпровський економічний регіон - один з найбільших на Україні. За рівнем деградації навколишнього середовища він займає провідне місце в країні. Питома вага екологічного навантаження Наддніпрянщини на Україну в цілому досягає 42%. Відмінною рисою цього регіону є висока інтенсивність взаємодії виробництва та природних комплексів. Найбільшу частину цього регіону становить Днеропетровская область, площа якої становить 631,9 тис. м 2 або 5,3% від площі України, а чисельність населення 7,5% від населення країни при загальній чисельності 3,6 млн. жителів. Міське населення в цій області, проживає в екологічно несприятливих умовах, становить 86%.
Зростаючу техногенне навантаження на навколишнє середовище зумовлюють висока концентрація підприємств гірничо-металургійного комплексу (з енергоємними недосконалими технологіями) в урбанізованих індустріальних центрах області, розвиток енергетики, зростання чисельності транспорту і ряд інших чинників. Понад 40% території Дніпропетровської області знаходиться під промисловим використанням.
Оскільки, всі компоненти навколишнього середовища промислового Придніпров'я відчувають деградаційні явища, то метою роботи є комплексне вивчення стану повітря, грунту і води як основних компонентів техногенно перетворених біогеоценозів і впливу рівня їх забруднення на здоров'я населення.
1. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
Під забрудненням атмосферного повітря розуміють будь-які зміни його властивостей у зв'язку зі скиданням у них аерозольних, твердих і газоподібних речовин, які заподіюють шкоду народному господарству, здоров'ю або безпеці населення. (Капінос, Панасенко, 1989).
Головними джерелами забруднення атмосферного повітря є недостатньо очищені викиди промислових підприємств, всіх видів транспорту, розсіювання забруднювачів виробництва при розробці рудних і нерудних копалин, при сільськогосподарській обробці полів і т.д.
В області налічується близько 700 підприємств - основних джерел забруднення атмосферного повітря. У межах санітарно-захисних зон промпідприємств, тобто в умовах особливо високої шкідливості, проживає близько 70 тис. населення. Валовий обсяг викидів в атмосферне повітря склав за 2000 рік близько 800 тис. тонн, при цьому 75% загальної емісії забруднень припадає на такі великі міста, як Кривий Ріг, Дніпродзержинськ та Дніпропетровськ, де розташовується основний промисловий потенціал області (Деркачов, Огір, Шевченко і ін, 2001).
Основними забруднювачами є оксиди вуглецю, близько 20% від загальної частки викидаються шкідливих речовин припадає на пилові частинки, по 10% на сірчистий газ і вуглеводи, решта оксиди азоту та інші домішки. Через кожні 10 років рівень токсикантів в атмосфері збільшується в двоє.
Технічна ефективність роботи наявних газо-пилоочисного споруд дуже низька і не перевищує 50-65%. Більше 30% викидів не вловлюється і не знешкоджуються; практично не очищуються технологічні викиди від небезпечних газових компонентів - діоксиду сірки, азоту, вуглеводнів. Не вирішено питання детоксикації та нейтралізації викидів автотранспорту, питома вага яких від загальної кількості забруднень досягає 60-70%. Як наслідок, на сельбищних територіях населених місць концентрації специфічних шкідливих речовин (пилу, діоксиду сірки, фенолу, сірководню та ін) в повітрі перевищують гігієнічні регламенти в 3 рази (Деркачов, Огір, Шевченка та ін, 2001).
В атмосфері сірчистий газ поступово окислюється до сірчистого ангідриду або вступає у взаємодію з іншими сполуками, наприклад з вуглеводнями. Цей процес відбувається в атмосфері при фотохімічних і каталітичних реакціях. В обох випадках кінцевим продуктам є аерозоль або розчин сірчистої кислоти в дощовій воді (Ількун, 1978). Як результат на 65% території області випадають кислі дощі з середнім показником кислотності 5,4 - 5,5 рН. На решті території цей показник або наближається до нейтральних значень або знижується в лужну сторону на 0,1 - 0,2 рН (Горб, 1997).
У складі атмосферних забруднювачів поряд з газоподібними речовинами представлені важкі метали. Їх асортимент досить широкий. Найбільш поширеними серед них є марганець, свинець і хром, концентрації яких вище гранично допустимих (ГДК).
Повітря Дніпропетровська найбільше містить хрому та марганцю. Повітряне середовище Павлограда відрізняється досить високим вмістом свинцю, Кривого Рогу - марганцю, Дніпродзержинська-міді, нікелю і свинцю (Білицька, 1996).
Таким чином, аналіз стану атмосферного повітря Придніпровського регіону свідчить про значний його забруднення неорганічними і органічними речовинами, концентрація яких у ряді випадків перевищує гранично допустиму. У сформованих умовах можна чекати прояву специфічного і неспецифічного шкідливої дії атмосферних забруднювачів на умови життя і здоров'я населення, особливо дітей, що призводять не тільки до порушення адаптаційно-прісопобітельних механізмів, але і до виражених органічним ураженням.
2. ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ
Під забрудненням водних ресурсів розуміють будь-які зміни фізичних, хімічних і біологічних властивостей води у водоймах у зв'язку зі скиданням у них рідких, твердих і газоподібних речовин, які заподіюють або можуть створити незручності, роблячи воду даних водоймищ небезпечною для використання, завдаючи шкоди народному господарству, здоров'ю або безпеці населення. (Капінос, Панасенко, 1989).
Якість природних вод визначається загальнофізичними показниками, концентрацією неорганічних і органічних речовин, а також біологічними факторами. Вода в джерелах повинна бути доброякісною, тобто допустимої до використання людиною.
Головними джерелами забруднення і засмічення водойм є недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств, великих тваринницьких комплексів, відходи виробництва при розробці рудних і нерудних копалин; води шахт, рудників, нафтопромислів; відходи деревини при заготівлі, обробці і сплаві лісоматеріалів, скиди водного і залізничного транспорту; відходи первинної обробки льону, пестициди і т.д.
У поверхневі водойми області щорічно надходить близько 800 млн. м 3 забруднених стічних вод. Дніпропетровськ скидає понад 6 млн. куб. м на добу стічних вод, у тому числі 224 тис. куб. м забруднених. Дніпродзержинськ - 640 тис. куб. м недостатньо очищених і 120 тис. куб. м неочищених стоків (Койл, 1990). При цьому понад 50% обсягу скиду не відповідають технічним і екологічним вимогам якості очистки. Проекти з розширення та реконструкції каналізаційних очисних споруд міст Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Павлограда не реалізуються. В області потужність водопровідних мереж практично у 2 рази перевищує потужність очисних споруд каналізації. Технічний стан 30% водопровідно-каналізаційних комунікацій населених пунктів незадовільний, інші також зношені на 60%, що не відповідає вимогам надійної експлуатації та є причиною аварійних ситуацій з великими витратами питної води та забрудненням навколишнього середовища. У ряді міст не здійснюється дезінфекція небезпечних в епідемічному відношенні міських стоків. Бактеріальна забрудненість їх у середньому в 20 разів (при максимальних значеннях - 240 разів) перевищує санітарні норми.
Основними забруднювачами водних об'єктів басейну Дніпра є комунальне господарство (скидання в 1997 році склав 438,8 млн.куб.м), чорна металургія (367,7 млн.куб.м), хімічна та нафтохімічна промисловість (19,26 млн.куб. м), машинобудування (7,356 млн. м ³).
Крім перерахованих джерел забруднень, значна кількість забруднюючих речовин надходить до водних об'єктів з поверхневим стоком з сільськогосподарських угідь та тваринницьких комплексів, із забрудненими підземними водами. Дренажні води зрошувальних систем є потужним джерелом забруднення водних об'єктів пестицидами, гербіцидами, мінеральними солями. Сільське господарство є одним з основних джерел потрапляння у водні об'єкти біогенних елементів. Значна розораність земель, їх меліоративне освоєння, ерозія призводять до збільшення водного стоку із сільгоспугідь. Значної шкоди водним об'єктам завдає вимушений скидання з накопичувачів, хвостосховищ забруднених стічних вод, у тому числі сільськогосподарських (Г. В. Пасічній, Л. М. Булава, А. С. Горб та ін., 1992).
Багаторічні спостереження показали, що найбільш поширеними забруднюючими речовинами річок басейну Дніпра є нітрити, азот амонійний, синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР), біогенні та органічні речовини, важкі метали, бенз-а-пірен, пестициди, нафтопродукти і феноли. Виявлені їх концентрації у воді свідчать про порушення норм її якості (Г. В. Пасічній, Л. М. Булава, А. С. Горб та ін., 1992).
Погіршується якість води малих річок в результаті обмеження можливостей розбавлення і самоочищення. Так, концентрація нітратів у воді р.. Вовча перевищує ГДК до 2 разів. Джерелом надходження нітратів є розміщення в басейнах малих річок тваринницьких комплексів і підприємств з переробки сільськогосподарської продукції.
Відведення через малі річки високомінералізованих вод найбільш загрожує річках Саксагань, Інгулець, Самара, Вовча.
За результатами аналітичного контролю високий рівень забруднення спостерігається в Самарі, вода якої через постійне скидання високомінералізованих шахтних вод, що надходять з Донецької області і скидаються шахтами ДХК "Павлоград-вугілля" від 16 до 20 млн.кум.м / рік по балках Косьміна і Свідовок, характеризується високим вмістом хлоридів (200-800 мг / л при ГДК - 350 мг / л), сульфатів (550-1600 мг / л при ГДК - 500 мг / л) і сухого залишку (1500-4200 мг / л при ГДК - 1000мг / л). Вміст солі в річці досягає 3-5 г / л при найбільш допустимої концентрації для прісних водоймищ 1г / л.
Дуже забрудненої залишається р. М. Сура, куди скидають неочищені стічні води багато підприємств Дніпропетровська. Зміст основних речовин, що характеризують якість поверхневих вод, (БПК, зважені речовини, нафтопродукти, залізо) в 2-7 разів перевищує культурно-побутові ГДК і свідчить про нездатність водойми до самоочищення.
Інгулець - основна водна артерія Кривбасу, яка приймає високомінералізовані води хвостосховищ ВАТ "Північний ГЗК", ВАТ "Інгулецький ГЗК" і накопичувача ВО "Кривбасруда" і недостатньо очищені стічні води ряду підприємств. Скидання забруднених стічних вод в рр.. Інгулець і Саксагань до 16 млн.куб.м / рік призводить до різкого погіршення якості води в межах прикордонних створів від Кіровоградської (с. Іскрівка) до Миколаївської (с. Андріївка) області, де спостерігається зростання сухого залишку в середньому від 800-4200мг / л, хлоридів від 90 до 1470мг / л, сульфатів від 240 до 790мг / л, БПК-5 від 1,2 до 5,7 мг / л, заліза і нафтопродуктів від 0,1 до 0,4 мг / л.
Таким чином, щорічно в малі річки області скидається до 400млн.куб.м забруднених вод (близько 50% від обсягу цих вод по області). Найбільш забрудненими річками області є Мокра Сура, Саксагань, Інгулець, Самара.
Внаслідок значної техногенного навантаження екосистема водотоків і водойм області знаходиться у важкому положенні, вичерпуються її природні можливості до самоочищення і існує перспектива якісного вичерпання водних ресурсів. У результаті такого інтенсивного забруднення змінюється гідрохімічний і гідробіологічний режим Дніпра. Хімічні речовини й компоненти, які знаходяться у воді і накопичуються в донних відкладеннях, включаються в харчові ланцюги і цим викликають відхилення в нормальному розвитку гідробіонтів. У результаті порушується їх природна структура, знижується їх видове різноманіття і в першу чергу, за рахунок цінних видів, що веде до зниження продуктивності водойм.
Надходження у водні об'єкти недостатньо очищених стічних вод промислових підприємств і комунальних каналізацій веде до збільшення хімічного і біологічного (особливо вірусного) забруднення водойм у пунктах санітарно-побутового водокористування (водозабори питних підприємств, місця рекріацій). Одним з основних проблемних питань залишається епідеміологічна безпека водопровідної води у вірусному відношенні, що потребує подальшого удосконалення технології водопідготовки. Викликає особливу тривогу наявність у питній воді тригалометанів, як результат хлорування води і її високого органічного забруднення. У водопровідній воді, яка подається населенню міст Дніпропетровська та Дніпродзержинська зміст хлороформу і чотирихлористий вуглець в окремі періоди в 3 і більше разів перевищує ГДК. Тригалометани володіють мутагенними і канцерогенними ефектами дії. Таким чином, водний фактор є одним з провідних у розвитку гострих кишкових інфекцій серед населення (Деркачов Е.А., Огір Л.Б., Шевченко О.А. та ін, 2001).
3. ЗАБРУДНЕННЯ ГРУНТІВ
Під забрудненням грунту розуміють будь-які зміни фізичних, хімічних і біологічних її властивостей у зв'язку зі скиданням у них рідких, твердих і газоподібних речовин, які заподіюють шкоду, роблячи грунт небезпечною для сільськогосподарського використання, завдаючи шкоди народному господарству, здоров'ю або безпеці населення. (Капінос, Панасенко, 1989).
Головними джерелами забруднення грунтів є зливові стоки, недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств, великі тваринницькі комплекси, відходи індустріальних підприємств і виробництв з розробки рудних і нерудних копалин; води шахт, рудників, нафтопромислів, транспортні викиди, гербіциди, інсектициди, пестициди та інші засоби підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і т.д.
Природний грунтовий покрив на території Дніпропетровської області зберігся в тільки незайманих антропогенною діяльністю ділянках (під лісами, штучними насадженнями, на околицях міст і на непридатних землях - схилах і в тальвегах балок, заплавах Дніпра, які періодично затоплюються і т.д.). На відміну від зональних грунтів, характерних для досліджуваного регіону, грунту техногенних територій, які відчувають негативну дію промислових і автотранспортних, набувають негативні якості. Особливо це стосується територій, де розташовані промислові підприємства. У цих новоутвореннях ряд поживних речовин з доступних форм переходить в малодоступні для рослини сполуки, знижується ступінь насичення лугами, змінюється швидкість перетворення органічних речовин, спостерігається порушення співвідношення елементів мінерального живлення, змінюється реакція грунтового розчину, падає буферність. Поряд з цим грунт швидко висихає, порушується її структура, зменшується кількість утримуваного кальцію і збільшується поглинання магнію, втрачається кальцій і азот нітратів. Втрата грунтами родючості та порушення агрохімічних властивостей під впливом органічних і неорганічних забруднювачів навколишнього середовища, якщо це триває довго, призводить до утворення «індустріальної пустки», характерною рисою якої є порушений грунтовий покрив, зміщення і змішування грунтових горизонтів, як результат різноманітних механічних впливів людей і відсутність рослинності (Лихолат, 1999).
У цілому однією з важливих і складних проблем Придніпровського економічного регіону є знешкодження, утилізація промислових і побутових відходів. В області накопичено 2,3 млрд. тонн промислових відходів, щорічно утворюється ще до 80 млн. тонн відходів, третя частина з яких відноситься до високотоксичних. Не вирішені питання переробки та захоронення твердих побутових відходів, обсяги яких дуже великі і досягають 4 млн. м 3 на рік. Утилізується не більше 13% відходів, що утворюються. У результаті відзначається збільшення забруднення грунту як на сельбищних зонах населених пунктів, так і на прилеглих територіях сільськогосподарських районів пріоритетними забруднювачами: важкі метали, органічні речовини (феноли, нафтопродукти), пестициди.
Найбільші перевищення ГДК забруднюючих речовин відзначені в безпосередній близькості від джерел емісії (територій промислових підприємств, зон впливу транспортних магістралей). На території промислових підприємств вміст нікелю в грунтах перевищує норматив у 22 рази, свинцю в 27 разів, кадмію в 100 разів, міді в 50 разів. Вміст заліза складає близько 800-1000 мг / кг.
На другому місці за рівнем забруднення грунтів шкідливими речовинами варто зона житлової забудови. Тут зафіксовано згадані вище важкі метали в концентраціях в середньому на 30% нижче, ніж у зоні впливу викидів промислових підприємств.
Таким чином, високий рівень забруднення грунтів в промислово розвиненою зоні обумовлений випаданням на їх території пилу і атмосферних опадів з їх викидами. Досить високе забруднення грунтів в сельбищної зоні може бути пояснено тим, що зона житлової забудови примикає до санітарно-захисних зон великих промислових підприємств і близьким розташуванням транспортних магістралей.
Рекреаційні зони, хоча вони і вважаються фоновими територіями для міста, також забруднені внаслідок переносу забруднюючих речовин повітряними масами на значні відстані і через близьке розташування автотрас з високою інтенсивністю руху транспорту. На території паркових зон індустріальних центрів Дніпропетровської області відзначено досить високий вміст цинку в грунтах, що перевищує ГДК у 30, свинцю - 19 і кадмію - у 12 разів.
Поряд з хімічним забрудненням, зростає епідемічна небезпека грунту, знижується її біологічна активність і самоочищення. Внаслідок міграції та транслокації токсиканти з грунту надходять у підземні або поверхневі водні джерела, накопичуються в продуктах харчування. Це вимагає проведення невідкладних заходів з вирішення питань знешкодження та утилізації промислових і побутових відходів (будівництва спецполігоні, удосконалення технології термічної переробки та вторинного використання відходів).
4. СТАН ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ
У ситуації, що склалася, коли адаптаційні механізми саморегуляції природних умов опинилися на грані виснаження, відзначається денатурація навколишнього середовища. Як наслідок, спостерігається пряме або опосередковане, комплексне, комбіноване негативний вплив чинників довкілля на здоров'я населення.
Для населення Придніпровського економічного регіону склалися умови життя, до яких еволюційно сформований організм не має можливість швидко адаптуватися. При цьому виникає передумови розвитку екологічно виражених уражень порушень гомеостазу.
Відомо, що серед причин, що визначають рівень захворюваності населення, стан навколишнього середовища становить приблизно 20%, а якщо говорити в цілому про нинішньої екологічної напруженості, маючи на увазі всю сукупність середовищних і професійно-виробничих факторів у поєднанні з нервово-психічними і стресовими перевантаженнями, то за даними ВООЗ, похідною від усього цього є велика частина хвороб - до 70 - 80%.
На території області за останні роки склалися вкрай несприятливі тенденції демографічних показників здоров'я населення: збільшення загальної смертності населення (до 16 померлих на 1000 чоловік) поряд зі зниженням народжуваності (до 7 осіб відповідно). Отже, відзначається виражена природний спад населення, фактично відбувається процес депопуляції населення (у 2000 році цей показник склав мінус 8,5 на 1 тис. чол.). Спад чисельності населення по області більш виражена, ніж в цілому по Україні і склав 3% (118 тис. чол.), Що 4,3 рази перевищує середній показник по Україні.
Зростання рівня смертності населення відбувається за рахунок збільшення летальності від інфекційних та паразитарних захворювань (у 2 рази), хвороб органів дихання (в 1,8 рази), органів кровообігу (в 1,3 рази).
Показник середньої тривалості майбутнього життя в області становить 65,8 років, що відповідно нижче показника по Україні - 67 років.
Показник смертності дітей на першому році життя, який є найбільш еколого-інформативним показником здоров'я і життєзабезпечення населення постійно зростає (15 померлих на 1000 народжених). Спостерігається зростання рівня малюкової смертності, переважно в містах від новоутворень - у 3 рази, від хвороб ендокринної системи, порушень обміну речовин та імунітету - в 2,2 рази, інфекційних захворювань в 1,5 разів (Деркачов, Огір, Шевченка та ін, 2001).
Отже, наведені вище факти свідчать про зниження загальної опірності організму до несприятливих впливів навколишнього середовища, що говорить про екологічне неблагополуччя регіону.
ВИСНОВОК
Основними джерелами забруднення є викиди і відходи промислових і комунальних підприємств, зливові стоки, недостатньо очищені стічні води, великі тваринницькі комплекси, виробництв по розробці рудних і нерудних копалин; води шахт, рудників, нафтопромислів, транспортні викиди, гербіциди, інсектициди, пестициди та інші засоби підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і т.д.
Проведений нами порівняльний аналіз стану повітря, грунту і води як основних компонентів екосистеми промислового Придніпров'я свідчить про забруднення їх різноманітними техногенними речовинами, концентрація яких часто перевищує допустимі гігієнічні регламенти.
Дана ситуація безпосередньо позначається на здоров'я населення що проживає на території найбільш забрудненої токсичними речовинами. У цілому, рівень і стан громадського здоров'я населення є визнаним критерієм якості навколишнього середовища. Для Придніпров'я характерне зниження опірності організму до несприятливих впливів навколишнього середовища, що свідчить про неблагополучний екологічний стан регіону.
ЛІТЕРАТУРА
1. Капінос П.І., Панасенко Н.А. Охорона природи. - К.: Вища школа, 1984. - 255 с.
2. Еколого-гігієнічні проблеми охорони навколишнього середовища та здоров'я населення / Деркачев Е.А., Огір Л.Б., Шевченко А.А. и др. / / Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки: матеріали для науково-практичної конф. - Дніпропетровськ, 2001. - С.34-38.
3. Ількун Г.М. Забруднювачі атмосфери і рослини. - К.: Наук. Думка, 1978. - 246 с.
4. Горб А.С. Кіслотність атмосферних опадів на Дніпропетровщіні / / 4 Міжнар. Конф. : Франція та Україна: науково-практичній Досвід у контексті діалогу національніх культур. - Т.12, ч.3. - С.26-27.
5. Білицька Е.Н. Особливості забруднення атмосферного повітря промислового регіону / / Лікарська справа. - 1996. - № 5-6. - С.74-78.
6. Койло В.Г. За межею милосердя. - Дніпропетровськ: Промінь, 1990. - 190 с.
7. Фізична та економічна Географія Дніпропетровської області / Г.В. Пасічній, Л.М. Булава, А.С. Горб та ін. - Дніпропетровськ: Вид - во ДДУ, 1992. - 188 с.
8. Лихолат Ю.В. Еколого-фізіологічні Особливості багаторічніх дерноутворюючіх злаків техногенних теріторій: Монографія. - Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1999. - С.3-9.
Кафедра соціології, філософії та психології
Контрольна робота
з дисципліни "Основи екології"
на тему:
УКРАЇНА - ЗОНА ЕКОЛОГІЧНОГО ЛИХА.
Екокризового регіону - ПРИДНІПРОВ'Я
Виконав:
*****************
Перевірив:
****************
Дніпропетровськ
2001
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
2. ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ
3. ЗАБРУДНЕННЯ ГРУНТІВ
4. СТАН ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Екологічна ситуація як у всьому світі, так і в нашій країні постійно погіршується. За Україну на 1 км 2 території рівень забруднення навколишнього середовища в 6,2 рази вище, ніж у США, і в 3,5 рази більше в порівнянні з країнами ЄЕС. Промислові підприємства Україна щороку викидають в атмосферу мільйони тон шкідливих речовин, з яких четверта частина припадає на частку підприємств металургійної промисловості.
Придніпровський економічний регіон - один з найбільших на Україні. За рівнем деградації навколишнього середовища він займає провідне місце в країні. Питома вага екологічного навантаження Наддніпрянщини на Україну в цілому досягає 42%. Відмінною рисою цього регіону є висока інтенсивність взаємодії виробництва та природних комплексів. Найбільшу частину цього регіону становить Днеропетровская область, площа якої становить 631,9 тис. м 2 або 5,3% від площі України, а чисельність населення 7,5% від населення країни при загальній чисельності 3,6 млн. жителів. Міське населення в цій області, проживає в екологічно несприятливих умовах, становить 86%.
Зростаючу техногенне навантаження на навколишнє середовище зумовлюють висока концентрація підприємств гірничо-металургійного комплексу (з енергоємними недосконалими технологіями) в урбанізованих індустріальних центрах області, розвиток енергетики, зростання чисельності транспорту і ряд інших чинників. Понад 40% території Дніпропетровської області знаходиться під промисловим використанням.
Оскільки, всі компоненти навколишнього середовища промислового Придніпров'я відчувають деградаційні явища, то метою роботи є комплексне вивчення стану повітря, грунту і води як основних компонентів техногенно перетворених біогеоценозів і впливу рівня їх забруднення на здоров'я населення.
1. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
Під забрудненням атмосферного повітря розуміють будь-які зміни його властивостей у зв'язку зі скиданням у них аерозольних, твердих і газоподібних речовин, які заподіюють шкоду народному господарству, здоров'ю або безпеці населення. (Капінос, Панасенко, 1989).
Головними джерелами забруднення атмосферного повітря є недостатньо очищені викиди промислових підприємств, всіх видів транспорту, розсіювання забруднювачів виробництва при розробці рудних і нерудних копалин, при сільськогосподарській обробці полів і т.д.
В області налічується близько 700 підприємств - основних джерел забруднення атмосферного повітря. У межах санітарно-захисних зон промпідприємств, тобто в умовах особливо високої шкідливості, проживає близько 70 тис. населення. Валовий обсяг викидів в атмосферне повітря склав за 2000 рік близько 800 тис. тонн, при цьому 75% загальної емісії забруднень припадає на такі великі міста, як Кривий Ріг, Дніпродзержинськ та Дніпропетровськ, де розташовується основний промисловий потенціал області (Деркачов, Огір, Шевченко і ін, 2001).
Основними забруднювачами є оксиди вуглецю, близько 20% від загальної частки викидаються шкідливих речовин припадає на пилові частинки, по 10% на сірчистий газ і вуглеводи, решта оксиди азоту та інші домішки. Через кожні 10 років рівень токсикантів в атмосфері збільшується в двоє.
Технічна ефективність роботи наявних газо-пилоочисного споруд дуже низька і не перевищує 50-65%. Більше 30% викидів не вловлюється і не знешкоджуються; практично не очищуються технологічні викиди від небезпечних газових компонентів - діоксиду сірки, азоту, вуглеводнів. Не вирішено питання детоксикації та нейтралізації викидів автотранспорту, питома вага яких від загальної кількості забруднень досягає 60-70%. Як наслідок, на сельбищних територіях населених місць концентрації специфічних шкідливих речовин (пилу, діоксиду сірки, фенолу, сірководню та ін) в повітрі перевищують гігієнічні регламенти в 3 рази (Деркачов, Огір, Шевченка та ін, 2001).
В атмосфері сірчистий газ поступово окислюється до сірчистого ангідриду або вступає у взаємодію з іншими сполуками, наприклад з вуглеводнями. Цей процес відбувається в атмосфері при фотохімічних і каталітичних реакціях. В обох випадках кінцевим продуктам є аерозоль або розчин сірчистої кислоти в дощовій воді (Ількун, 1978). Як результат на 65% території області випадають кислі дощі з середнім показником кислотності 5,4 - 5,5 рН. На решті території цей показник або наближається до нейтральних значень або знижується в лужну сторону на 0,1 - 0,2 рН (Горб, 1997).
У складі атмосферних забруднювачів поряд з газоподібними речовинами представлені важкі метали. Їх асортимент досить широкий. Найбільш поширеними серед них є марганець, свинець і хром, концентрації яких вище гранично допустимих (ГДК).
Повітря Дніпропетровська найбільше містить хрому та марганцю. Повітряне середовище Павлограда відрізняється досить високим вмістом свинцю, Кривого Рогу - марганцю, Дніпродзержинська-міді, нікелю і свинцю (Білицька, 1996).
Таким чином, аналіз стану атмосферного повітря Придніпровського регіону свідчить про значний його забруднення неорганічними і органічними речовинами, концентрація яких у ряді випадків перевищує гранично допустиму. У сформованих умовах можна чекати прояву специфічного і неспецифічного шкідливої дії атмосферних забруднювачів на умови життя і здоров'я населення, особливо дітей, що призводять не тільки до порушення адаптаційно-прісопобітельних механізмів, але і до виражених органічним ураженням.
2. ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ
Під забрудненням водних ресурсів розуміють будь-які зміни фізичних, хімічних і біологічних властивостей води у водоймах у зв'язку зі скиданням у них рідких, твердих і газоподібних речовин, які заподіюють або можуть створити незручності, роблячи воду даних водоймищ небезпечною для використання, завдаючи шкоди народному господарству, здоров'ю або безпеці населення. (Капінос, Панасенко, 1989).
Якість природних вод визначається загальнофізичними показниками, концентрацією неорганічних і органічних речовин, а також біологічними факторами. Вода в джерелах повинна бути доброякісною, тобто допустимої до використання людиною.
Головними джерелами забруднення і засмічення водойм є недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств, великих тваринницьких комплексів, відходи виробництва при розробці рудних і нерудних копалин; води шахт, рудників, нафтопромислів; відходи деревини при заготівлі, обробці і сплаві лісоматеріалів, скиди водного і залізничного транспорту; відходи первинної обробки льону, пестициди і т.д.
У поверхневі водойми області щорічно надходить близько 800 млн. м 3 забруднених стічних вод. Дніпропетровськ скидає понад 6 млн. куб. м на добу стічних вод, у тому числі 224 тис. куб. м забруднених. Дніпродзержинськ - 640 тис. куб. м недостатньо очищених і 120 тис. куб. м неочищених стоків (Койл, 1990). При цьому понад 50% обсягу скиду не відповідають технічним і екологічним вимогам якості очистки. Проекти з розширення та реконструкції каналізаційних очисних споруд міст Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Павлограда не реалізуються. В області потужність водопровідних мереж практично у 2 рази перевищує потужність очисних споруд каналізації. Технічний стан 30% водопровідно-каналізаційних комунікацій населених пунктів незадовільний, інші також зношені на 60%, що не відповідає вимогам надійної експлуатації та є причиною аварійних ситуацій з великими витратами питної води та забрудненням навколишнього середовища. У ряді міст не здійснюється дезінфекція небезпечних в епідемічному відношенні міських стоків. Бактеріальна забрудненість їх у середньому в 20 разів (при максимальних значеннях - 240 разів) перевищує санітарні норми.
Основними забруднювачами водних об'єктів басейну Дніпра є комунальне господарство (скидання в 1997 році склав 438,8 млн.куб.м), чорна металургія (367,7 млн.куб.м), хімічна та нафтохімічна промисловість (19,26 млн.куб. м), машинобудування (7,356 млн. м ³).
Крім перерахованих джерел забруднень, значна кількість забруднюючих речовин надходить до водних об'єктів з поверхневим стоком з сільськогосподарських угідь та тваринницьких комплексів, із забрудненими підземними водами. Дренажні води зрошувальних систем є потужним джерелом забруднення водних об'єктів пестицидами, гербіцидами, мінеральними солями. Сільське господарство є одним з основних джерел потрапляння у водні об'єкти біогенних елементів. Значна розораність земель, їх меліоративне освоєння, ерозія призводять до збільшення водного стоку із сільгоспугідь. Значної шкоди водним об'єктам завдає вимушений скидання з накопичувачів, хвостосховищ забруднених стічних вод, у тому числі сільськогосподарських (Г. В. Пасічній, Л. М. Булава, А. С. Горб та ін., 1992).
Багаторічні спостереження показали, що найбільш поширеними забруднюючими речовинами річок басейну Дніпра є нітрити, азот амонійний, синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР), біогенні та органічні речовини, важкі метали, бенз-а-пірен, пестициди, нафтопродукти і феноли. Виявлені їх концентрації у воді свідчать про порушення норм її якості (Г. В. Пасічній, Л. М. Булава, А. С. Горб та ін., 1992).
Погіршується якість води малих річок в результаті обмеження можливостей розбавлення і самоочищення. Так, концентрація нітратів у воді р.. Вовча перевищує ГДК до 2 разів. Джерелом надходження нітратів є розміщення в басейнах малих річок тваринницьких комплексів і підприємств з переробки сільськогосподарської продукції.
Відведення через малі річки високомінералізованих вод найбільш загрожує річках Саксагань, Інгулець, Самара, Вовча.
За результатами аналітичного контролю високий рівень забруднення спостерігається в Самарі, вода якої через постійне скидання високомінералізованих шахтних вод, що надходять з Донецької області і скидаються шахтами ДХК "Павлоград-вугілля" від 16 до 20 млн.кум.м / рік по балках Косьміна і Свідовок, характеризується високим вмістом хлоридів (200-800 мг / л при ГДК - 350 мг / л), сульфатів (550-1600 мг / л при ГДК - 500 мг / л) і сухого залишку (1500-4200 мг / л при ГДК - 1000мг / л). Вміст солі в річці досягає 3-5 г / л при найбільш допустимої концентрації для прісних водоймищ 1г / л.
Дуже забрудненої залишається р. М. Сура, куди скидають неочищені стічні води багато підприємств Дніпропетровська. Зміст основних речовин, що характеризують якість поверхневих вод, (БПК, зважені речовини, нафтопродукти, залізо) в 2-7 разів перевищує культурно-побутові ГДК і свідчить про нездатність водойми до самоочищення.
Інгулець - основна водна артерія Кривбасу, яка приймає високомінералізовані води хвостосховищ ВАТ "Північний ГЗК", ВАТ "Інгулецький ГЗК" і накопичувача ВО "Кривбасруда" і недостатньо очищені стічні води ряду підприємств. Скидання забруднених стічних вод в рр.. Інгулець і Саксагань до 16 млн.куб.м / рік призводить до різкого погіршення якості води в межах прикордонних створів від Кіровоградської (с. Іскрівка) до Миколаївської (с. Андріївка) області, де спостерігається зростання сухого залишку в середньому від 800-4200мг / л, хлоридів від 90 до 1470мг / л, сульфатів від 240 до 790мг / л, БПК-5 від 1,2 до 5,7 мг / л, заліза і нафтопродуктів від 0,1 до 0,4 мг / л.
Таким чином, щорічно в малі річки області скидається до 400млн.куб.м забруднених вод (близько 50% від обсягу цих вод по області). Найбільш забрудненими річками області є Мокра Сура, Саксагань, Інгулець, Самара.
Внаслідок значної техногенного навантаження екосистема водотоків і водойм області знаходиться у важкому положенні, вичерпуються її природні можливості до самоочищення і існує перспектива якісного вичерпання водних ресурсів. У результаті такого інтенсивного забруднення змінюється гідрохімічний і гідробіологічний режим Дніпра. Хімічні речовини й компоненти, які знаходяться у воді і накопичуються в донних відкладеннях, включаються в харчові ланцюги і цим викликають відхилення в нормальному розвитку гідробіонтів. У результаті порушується їх природна структура, знижується їх видове різноманіття і в першу чергу, за рахунок цінних видів, що веде до зниження продуктивності водойм.
Надходження у водні об'єкти недостатньо очищених стічних вод промислових підприємств і комунальних каналізацій веде до збільшення хімічного і біологічного (особливо вірусного) забруднення водойм у пунктах санітарно-побутового водокористування (водозабори питних підприємств, місця рекріацій). Одним з основних проблемних питань залишається епідеміологічна безпека водопровідної води у вірусному відношенні, що потребує подальшого удосконалення технології водопідготовки. Викликає особливу тривогу наявність у питній воді тригалометанів, як результат хлорування води і її високого органічного забруднення. У водопровідній воді, яка подається населенню міст Дніпропетровська та Дніпродзержинська зміст хлороформу і чотирихлористий вуглець в окремі періоди в 3 і більше разів перевищує ГДК. Тригалометани володіють мутагенними і канцерогенними ефектами дії. Таким чином, водний фактор є одним з провідних у розвитку гострих кишкових інфекцій серед населення (Деркачов Е.А., Огір Л.Б., Шевченко О.А. та ін, 2001).
3. ЗАБРУДНЕННЯ ГРУНТІВ
Під забрудненням грунту розуміють будь-які зміни фізичних, хімічних і біологічних її властивостей у зв'язку зі скиданням у них рідких, твердих і газоподібних речовин, які заподіюють шкоду, роблячи грунт небезпечною для сільськогосподарського використання, завдаючи шкоди народному господарству, здоров'ю або безпеці населення. (Капінос, Панасенко, 1989).
Головними джерелами забруднення грунтів є зливові стоки, недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств, великі тваринницькі комплекси, відходи індустріальних підприємств і виробництв з розробки рудних і нерудних копалин; води шахт, рудників, нафтопромислів, транспортні викиди, гербіциди, інсектициди, пестициди та інші засоби підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і т.д.
Природний грунтовий покрив на території Дніпропетровської області зберігся в тільки незайманих антропогенною діяльністю ділянках (під лісами, штучними насадженнями, на околицях міст і на непридатних землях - схилах і в тальвегах балок, заплавах Дніпра, які періодично затоплюються і т.д.). На відміну від зональних грунтів, характерних для досліджуваного регіону, грунту техногенних територій, які відчувають негативну дію промислових і автотранспортних, набувають негативні якості. Особливо це стосується територій, де розташовані промислові підприємства. У цих новоутвореннях ряд поживних речовин з доступних форм переходить в малодоступні для рослини сполуки, знижується ступінь насичення лугами, змінюється швидкість перетворення органічних речовин, спостерігається порушення співвідношення елементів мінерального живлення, змінюється реакція грунтового розчину, падає буферність. Поряд з цим грунт швидко висихає, порушується її структура, зменшується кількість утримуваного кальцію і збільшується поглинання магнію, втрачається кальцій і азот нітратів. Втрата грунтами родючості та порушення агрохімічних властивостей під впливом органічних і неорганічних забруднювачів навколишнього середовища, якщо це триває довго, призводить до утворення «індустріальної пустки», характерною рисою якої є порушений грунтовий покрив, зміщення і змішування грунтових горизонтів, як результат різноманітних механічних впливів людей і відсутність рослинності (Лихолат, 1999).
У цілому однією з важливих і складних проблем Придніпровського економічного регіону є знешкодження, утилізація промислових і побутових відходів. В області накопичено 2,3 млрд. тонн промислових відходів, щорічно утворюється ще до 80 млн. тонн відходів, третя частина з яких відноситься до високотоксичних. Не вирішені питання переробки та захоронення твердих побутових відходів, обсяги яких дуже великі і досягають 4 млн. м 3 на рік. Утилізується не більше 13% відходів, що утворюються. У результаті відзначається збільшення забруднення грунту як на сельбищних зонах населених пунктів, так і на прилеглих територіях сільськогосподарських районів пріоритетними забруднювачами: важкі метали, органічні речовини (феноли, нафтопродукти), пестициди.
Найбільші перевищення ГДК забруднюючих речовин відзначені в безпосередній близькості від джерел емісії (територій промислових підприємств, зон впливу транспортних магістралей). На території промислових підприємств вміст нікелю в грунтах перевищує норматив у 22 рази, свинцю в 27 разів, кадмію в 100 разів, міді в 50 разів. Вміст заліза складає близько 800-1000 мг / кг.
На другому місці за рівнем забруднення грунтів шкідливими речовинами варто зона житлової забудови. Тут зафіксовано згадані вище важкі метали в концентраціях в середньому на 30% нижче, ніж у зоні впливу викидів промислових підприємств.
Таким чином, високий рівень забруднення грунтів в промислово розвиненою зоні обумовлений випаданням на їх території пилу і атмосферних опадів з їх викидами. Досить високе забруднення грунтів в сельбищної зоні може бути пояснено тим, що зона житлової забудови примикає до санітарно-захисних зон великих промислових підприємств і близьким розташуванням транспортних магістралей.
Рекреаційні зони, хоча вони і вважаються фоновими територіями для міста, також забруднені внаслідок переносу забруднюючих речовин повітряними масами на значні відстані і через близьке розташування автотрас з високою інтенсивністю руху транспорту. На території паркових зон індустріальних центрів Дніпропетровської області відзначено досить високий вміст цинку в грунтах, що перевищує ГДК у 30, свинцю - 19 і кадмію - у 12 разів.
Поряд з хімічним забрудненням, зростає епідемічна небезпека грунту, знижується її біологічна активність і самоочищення. Внаслідок міграції та транслокації токсиканти з грунту надходять у підземні або поверхневі водні джерела, накопичуються в продуктах харчування. Це вимагає проведення невідкладних заходів з вирішення питань знешкодження та утилізації промислових і побутових відходів (будівництва спецполігоні, удосконалення технології термічної переробки та вторинного використання відходів).
4. СТАН ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ
У ситуації, що склалася, коли адаптаційні механізми саморегуляції природних умов опинилися на грані виснаження, відзначається денатурація навколишнього середовища. Як наслідок, спостерігається пряме або опосередковане, комплексне, комбіноване негативний вплив чинників довкілля на здоров'я населення.
Для населення Придніпровського економічного регіону склалися умови життя, до яких еволюційно сформований організм не має можливість швидко адаптуватися. При цьому виникає передумови розвитку екологічно виражених уражень порушень гомеостазу.
Відомо, що серед причин, що визначають рівень захворюваності населення, стан навколишнього середовища становить приблизно 20%, а якщо говорити в цілому про нинішньої екологічної напруженості, маючи на увазі всю сукупність середовищних і професійно-виробничих факторів у поєднанні з нервово-психічними і стресовими перевантаженнями, то за даними ВООЗ, похідною від усього цього є велика частина хвороб - до 70 - 80%.
На території області за останні роки склалися вкрай несприятливі тенденції демографічних показників здоров'я населення: збільшення загальної смертності населення (до 16 померлих на 1000 чоловік) поряд зі зниженням народжуваності (до 7 осіб відповідно). Отже, відзначається виражена природний спад населення, фактично відбувається процес депопуляції населення (у 2000 році цей показник склав мінус 8,5 на 1 тис. чол.). Спад чисельності населення по області більш виражена, ніж в цілому по Україні і склав 3% (118 тис. чол.), Що 4,3 рази перевищує середній показник по Україні.
Зростання рівня смертності населення відбувається за рахунок збільшення летальності від інфекційних та паразитарних захворювань (у 2 рази), хвороб органів дихання (в 1,8 рази), органів кровообігу (в 1,3 рази).
Показник середньої тривалості майбутнього життя в області становить 65,8 років, що відповідно нижче показника по Україні - 67 років.
Показник смертності дітей на першому році життя, який є найбільш еколого-інформативним показником здоров'я і життєзабезпечення населення постійно зростає (15 померлих на 1000 народжених). Спостерігається зростання рівня малюкової смертності, переважно в містах від новоутворень - у 3 рази, від хвороб ендокринної системи, порушень обміну речовин та імунітету - в 2,2 рази, інфекційних захворювань в 1,5 разів (Деркачов, Огір, Шевченка та ін, 2001).
Отже, наведені вище факти свідчать про зниження загальної опірності організму до несприятливих впливів навколишнього середовища, що говорить про екологічне неблагополуччя регіону.
ВИСНОВОК
Основними джерелами забруднення є викиди і відходи промислових і комунальних підприємств, зливові стоки, недостатньо очищені стічні води, великі тваринницькі комплекси, виробництв по розробці рудних і нерудних копалин; води шахт, рудників, нафтопромислів, транспортні викиди, гербіциди, інсектициди, пестициди та інші засоби підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і т.д.
Проведений нами порівняльний аналіз стану повітря, грунту і води як основних компонентів екосистеми промислового Придніпров'я свідчить про забруднення їх різноманітними техногенними речовинами, концентрація яких часто перевищує допустимі гігієнічні регламенти.
Дана ситуація безпосередньо позначається на здоров'я населення що проживає на території найбільш забрудненої токсичними речовинами. У цілому, рівень і стан громадського здоров'я населення є визнаним критерієм якості навколишнього середовища. Для Придніпров'я характерне зниження опірності організму до несприятливих впливів навколишнього середовища, що свідчить про неблагополучний екологічний стан регіону.
ЛІТЕРАТУРА
1. Капінос П.І., Панасенко Н.А. Охорона природи. - К.: Вища школа, 1984. - 255 с.
2. Еколого-гігієнічні проблеми охорони навколишнього середовища та здоров'я населення / Деркачев Е.А., Огір Л.Б., Шевченко А.А. и др. / / Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки: матеріали для науково-практичної конф. - Дніпропетровськ, 2001. - С.34-38.
3. Ількун Г.М. Забруднювачі атмосфери і рослини. - К.: Наук. Думка, 1978. - 246 с.
4. Горб А.С. Кіслотність атмосферних опадів на Дніпропетровщіні / / 4 Міжнар. Конф. : Франція та Україна: науково-практичній Досвід у контексті діалогу національніх культур. - Т.12, ч.3. - С.26-27.
5. Білицька Е.Н. Особливості забруднення атмосферного повітря промислового регіону / / Лікарська справа. - 1996. - № 5-6. - С.74-78.
6. Койло В.Г. За межею милосердя. - Дніпропетровськ: Промінь, 1990. - 190 с.
7. Фізична та економічна Географія Дніпропетровської області / Г.В. Пасічній, Л.М. Булава, А.С. Горб та ін. - Дніпропетровськ: Вид - во ДДУ, 1992. - 188 с.
8. Лихолат Ю.В. Еколого-фізіологічні Особливості багаторічніх дерноутворюючіх злаків техногенних теріторій: Монографія. - Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1999. - С.3-9.